The Encyclopedia Herald of Ukraine
    Annual for encyclopedia studies. Published by Institute of Encyclopedic Research, National Academy of Sciences of Ukraine, since 2009
    ISSN: 2706-9990 (print)
    ISSN: 2707-000X (online)
    DOI: 10.37068/evu
    Journal section: encyclopedia studies <  Volume 14 (2022) <  The Encyclopedia Herald of Ukraine

    Published: 15/12/2022

    To the history of the right-bank towns in encyclopedias of the 18–21 centuries (on the example of Olyka princely town)

    Victor Zhovtyansky

    DOI: 10.37068/evu.14.5

    Abstract

    This is a study of the historical destiny of many former towns of right-bank (along the Dnipro) Ukraine on the example of the ancient Volyn princely town Olyka. The study is based on the analysis of encyclopedic texts over four centuries. It is shown that after the partition of Poland and the arrival of the Russian Empire in this territory, most of them lost such town-forming elements as fortresses and castles, palaces, religious buildings, etc. This tendency intensified especially after the establishment of Soviet power in these lands. Therefore, many of them gradually turned into small towns and then villages. A certain exception is Western Ukraine, where there was no active destruction of monuments in the interwar period. Therefore, here, in contrast to Central Ukraine, there is still a “Western Ukrainian Golden Meridian of Monuments” from Chernivtsi to Olyka and Lutsk. As in the former Ukrainian SSR no special attention was paid to its historical past, until recently the history of former towns could be read mainly in Polish and Russian-language editions of previous centuries. Their ancient history is most often associated with the names of the owners, as – on the example of the Volyn region in the middle of the 17 century – out of the total number of towns 125 were private 111. Regardless of the personalities of these owners, the population of cities carried through the centuries the Ukrainian language, rituals, culture in general. In particular, the primary sources of modern history allow us to trace the manifestations of the high cultural level of the urban population of Olyka in connection with the traditions of Magdeburg law and the educational factor.

    REFERENCES

    Adamowicz, A. F. (Ed.). (1861). Encyklopedyja Powszechna (vol. 8). Warszawa: S. Orgelbrand, 1884 [in Polish].

    Andreevskyi, Y. E. (Ed.). (1897). Entsiklopedicheskiy slovar (vol. 21). S. Peterburg: F. A. Brockhaus, Y. A. Efron [in Russian].

    Baliński, M., & Lipiński, T. (1845). Starożytna Polska pod względem historycznym, jeograficznym i statystycznym opisana (vol. 2, iss. 2). Warszawa: S. Orgelbrand [in Polish].

    Bazhan, N. P. et al. (Ed.). (1982). Ukraynskaya sovetskaya entsiklopediya (vol. 7, pp. 28–28). Kiev: Hl. redaktsiya USE [in Russian].

    Bilous, N. S. (2021). Za krok do vichnosti. Meshkantsi mist Volyni u svitli testamentiv kintsia 16–17 stolit. Kyiv: Prostir [in Ukrainian].

    Biushynh, A. F. (1775). Korolevstvo polskoye i velikoye gertsogstvo Litovskoye. S. Peterburg: Pri Imp. Akad. nauk [in Russian].

    Bohush, M., Pavlenko, H. (2006). Kivertsivshchyna: kriz viky i doli: istoryko-kraieznavchi narysy. Lutsk: Nadstyria [in Ukrainian].

    Branover, H. H. (Ed.). (2007). Rossiyskaya yevreyskaya entsiklopediya (vol. 6). Moskva: EPOS [in Russian].

    Burkovskyi, A. (2008, 28 Nov.). “Molodaya gvardiya”: 65-y rekviyem po pogibshim. Rabochaya gazeta [in Russian].

    Chervynskyi, N. (1896). Tserkovno-prikhodskaya letopis Svyato-Sretenskoi tserkvi i prikhoda mest. Olyki Volynskoy eparkhii. Arkhiv Sretenskoi tserkvi, s. Zalesoche, Volynskoi obl [in Russian].

    Chlebowski, B., Sulimierski, F., Walewski, W. (Ed.). (1892). Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich (vol. 12). Warszawa: nakł. Filipa Sulimierskiego i Władysława Walewskiego [in Polish].

    Honchar, O. (1993, 03 Mar.). Pidnimemo z ruin vyznachnu sviatyniu Ukrainy – Mykhailivskyi Zolotoverkhyi monastyr. Holos Ukrainy [in Ukrainian].

    Hrabovskyi, S. (2008, 4 Jun.). KPZU: trahediia revoliutsiinykh romantykiv. Radio “Svoboda”. https://www.radiosvoboda.org/a/1120257.html [in Ukrainian].

    Huban, R. V. (2016). Pravove rehuliuvannia administratyvno-terytori­alnoho ustroiu Ukrainy u 1917–2015 rokakh. Kyiv: Vyd-vo NPU im. M. P. Drahomanova [in Ukrainian].

    Kashevskyi, P. (1967, 23 Jun.) U klasovykh bytvakh. Radianska Volyn v.

    Katsnelson, L., Hyntsburh, D. (1906–1913). Yevreyskaya entsiklopediya (vol. 12). S. Peterburg.: Yzd. Obshchestva dlya nauchnykh yevreyskikh izdaniy i Izd. Brokhauz-Efron [in Russian].

    Kolosok, B. (2006). Pryrodna pidosnova yak chynnyk mistobudivnoho rozvytku Olyky. In Mynule i suchasne Volyni ta Polissia. Olyka i Radzyvilly v istorii Volyni ta Ukrainy. Materialy XVIII Volyn. nauk.-prakt. istor.-kraiezn. konf (pp. 15–17). Lutsk: Volynskyi kraieznavchyi muzei [in Ukrainian].

    Kostrytsia, M. (2009). Relihiine kraieznavstvo. Naukovi zapysky Nats. universytetu “Ostrozka akademiia”. Istorychne relihiieznav­stvo, 1, 112–128 [in Ukrainian].

    Kraszewski, J. I. (1840). Wspomnienia Wołynia, Polesia i Litwy. Wilno: Naklad i druk T. Glücksberga [in Polish].

    Kudrytskyi, A. V. et al. (Ed.). (1987).Ukrainskyi radianskyi entsyklo­pedychnyi slovnyk (vol. 2). Kyiv: Holov. red. URE [in Ukrainian].

    Lanher, K. (1791). Polnyi geografichesky leksikon (part 2). Moskva: Tip. pri Teatre u Khp. Klaudiya [in Russian].

    Mazur, G. (2012). Ruch komunistyczny we Lwowie w latach 1919–1938 – czy nowa “biała plama” w historii miasta? In O. Arkusha, M. Mudryi (Eds), Lviv: misto – suspilstvo – kultura (vol. 8, iss. 1, pp. 140–162). Lviv: LNU [in Ukrainian].

    Meir, B.-I. (1972). Ozyraiuchys na moie misto Olyku (pereklad). Tel Aviv: Olyka Society [in Ukrainian].

    Myshanych, O. V. (Ed.). (1989). Litopys Ruskyi (Per. z davnoukr. L.Ye. Makhnovtsia). Kyiv: Dnipro [in Ukrainian].

    Oblasna prohrama vidrodzhennia istoryko-arkhitekturnoi spadshchyny smt Olyka Volynskoi oblasti na 2019 – 2024 roky (Zatverdzheno rishenniam Volynskoi oblasnoi rady vid 26.07.2019 №249/9). (2019). http://volynrada.gov.ua/session/24/9-1 [in Ukrainian]

    Panchuk, M. I. (1989). “Bili pliamy” heroichnoho litopysu: Iz istorii Komu­nistychnoi partii Zakhidnoi Ukrainy. Kyiv: Politvydav Ukrainy [in Ukrainian].

    Prokhorov A. M. et al. (Eds.). (1974). Bolshaya sovetskaya entsiklopediya (vol. 8). Moskva: Sovetskaya entsiklopedyia [in Russian].

    Pushchuk, I. (2008). Trahediia ukrainsko-polskoho protystoiannia na Volyni 1938–1944 rokiv. Kivertsivskyi raion. Lutsk: Volynska oblasna drukarnia [in Ukrainian].

    Sendulskyi, A. (1878). Mestechko Olyka Dubenskogo uyezda. Volynskie eparkhialnye vedomosti, chast neofitsialnaya, 15, 564-575 [in Ukrainian].

    Shubert, F. (1840). Spetsyalnaia karta Zapadnoi chasti Rossiyskoi imperii. S. Peterburg [in Russian].

    Smolii, V. A. et al. (Eds.). (2010). Entsyklopediia istorii Ukrainy (vol. 7). Kyiv: Instytut istorii Ukrainy, Naukova dumka [in Ukrainian].

    Święcki, T. (1816). Opis Starożуtnej Polsкi (vol. 2). Warszawa: nakł. Zawadzkiego i Więckiego [in Polish].

    Teodorovych, N. Y. (1889). Istoriko-statisticheskoe opisanie tserkvei i prikhodov Volynskoi eparkhii. Volynskie eparkhialnye vedomosti, chast neofitsialnaia, 30, 740–749 [in Russian].

    Tomkowicz, S. (1923). Ołyka. Prace Komisji Historji Sztukii, 3, 1–37 [in Polish].

    Tronko, P. T. et al. (1970). Istoriia mist i sil Ukrainskoi RSR: Volynska oblast. Kyiv: Holov. red. URE AN URSR [in Ukrainian].

    Verhun, I. M. (Ed.). (2013). Olytskyi fenomen: Viktor Zhovtianskyi: biobibliohr. narys. Kivertsi. http://bibl-kiv.org.ua/publish.php?id=2 [in Ukrainian]

    Zabolotnyi, I. P. (1964). Neskorena Volyn: narys z istorii revoliutsiinoho rukhu na Volyni. 1917–1939. Lviv: Kameniar [in Ukrainian].

    Zharikov, N. L. et al. (Ed.). (1985). Pamiatniki gradostroyitelstva s arkhs­tektury USSR (vol. 2). Kiev: Budivelnyk [in Russian].

    Zhovtianskyi, V. (1988, 20 Mar.). Tse nasha pamiat. Vidkrytyi lyst do hromadian Olyky. Leninskym shliakhom [in Ukrainian].

    Zhovtianskyi, V. (2014). Istorychna Olyka ta yii pamiatky. Pratsi Tsentru pamiat­koznavstva, 25, 253–273 [in Ukrainian].

    Zhovtianskyi, V. (2016–2017). Ukrainska nauka: vid mudrosti batkiv. Svitohliad, 1 (3), 22–29 [in Ukrainian].

    Zhovtianskyi, V. (2018). Deiaki storinky z istorii Olyky ta Volyni. L. A. Poniedielnyk (Ed.). Olyka y Radzivilly v istorii Ukrainy, Polshchi y Bilorusi (pp. 6–32). Vezha-Druk [in Ukrainian].

    Рубрика: енциклопедистика <  Випуск 14 (2022) <  Енциклопедичний вісник України

    Опубліковано: 15/12/2022

    До історії правобережних міст в енциклопедичних виданнях 18–21 ст. (на прикладі княжої Олики)

    Віктор Жовтянський

    DOI: 10.37068/evu.14.5

    Резюме

    На прикладі княжого міста Олика розкрито характерну для багатьох колишніх міст Правобережної України історію їхнього розвитку. Матеріалами для дослідження слугували енциклопедичні тексти різних часів. Після поділів Польщі та захоплення цих територій Російською імперією більшість міст утратила свої історичні споруди – фортеці, замки, палаци, церкви, костели, синагоги тощо. Цю руйнацію посилила радянська влада, що поступово змінила їхній статус на містечка, а нерідко й на села. Певним винятком стали західноукраїнські терени, де пам’ятки не зазнали активного нищення в міжвоєнний період. Оскільки в УРСР про знакові події минулого забороняли писати або висвітлювали це побіжно й тенденційно, то ще донедавна основ­ним носієм інформації про об’єктивну історію колишніх міст були здебільшого польсько- та російськомовні видання попередніх століть. Минуле цих населених пунктів пов’язане зазвичай з іменами їхніх власників, що промовисто засвідчує історія Волинського воєводства середини 17 ст.: із загальної кількості міст (125) приватними були 111. Роль особистості не впливала на подальшу еволюцію міст – їхнє населення зберегло українську мову, традиції, обрядовість, народну культуру тощо. Джерела новітньої історії дають змогу відстежити вияви високого культурного рівня населення Олики, залишки традицій Маґдебурзького права та розвитку освіти як одного з важливих еволюційних маркерів народного буття.

    ЛІТЕРАТУРА

    Adamowicz, A. F. (Ed.). (1861). Encyklopedyja Powszechna (т. 8). Warszawa: S. Orgel­brand, 1884.

    Bali?ski, M., & Lipi?ski, T. (1845). Staro?ytna Polska pod wzgl?dem historycznym, jeograficznym i statystycznym opisana (т. 2, сz. 2). Warszawa: S. Orgelbrand.

    Chlebowski, B., Sulimierski, F., Walewski, W. (Ed.). (1892). S?ownik geograficzny Kró­lestwa Polskiego i innych krajów s?owia?skich (т. 12). Warszawa: nak?. Filipa Sulimierskiego i W?adys?awa Walewskiego.

    Kraszewski, J. I. (1840). Wspomnienia Wo?ynia, Polesia i Litwy. Wilno: Naklad i druk T. Glücksberga.

    Mazur, G. (2012). Ruch komunistyczny we Lwowie w latach 1919–1938 – czy nowa “bia?a plama” w historii miasta? У кн. О. Аркуша, М. Мудрий (Ред.), Львів: місто – суспільство – культура (т. 8, ч. 1, с. 140–162). Львів: ЛНУ.

    ?wi?cki, T. (1816). Opis Staro?уtnej Polsкi (T. 2). Warszawa: nak?. Zawadzkiego i Wi?ckiego.

    Tomkowicz, S. (1923). O?yka. Prace Komisji Historji Sztukii, 3, 1–37.

    Андреевский, И. Е. (Ред.). (1897). Энциклопедический словарь (т. 21). Спб.: Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон.

    Бажан, Н. П. и др. (Ред.). (1982). Украинская советская энциклопедия (т. 7, с. 28–28). Киев: Гл. редакция УСЭ.

    Білоус, Н. С. (2021). За крок до вічності. Мешканці міст Волині у світлі тестаментів кінця 16–17 століть. Київ: Простір.

    Богуш, М., Павленко, Г. (2006). Ківерцівщина: крізь віки і долі : історико-краєзнавчі нариси. Луцьк: Надстир’я.

    Брановер, Г. Г. (Ред.). (2007). Российская еврейская энциклопедия (т. 6). Москва: ЭПОС.

    Бурковский, А. (2008, 28 нояб.). “Молодая гвардия”: 65-й реквием по погибшим. Рабочая газета.

    Бюшинг, А. Ф. (1775). Королевство польское и великое герцогство Литовское. СПб: При Имп. Акад. наук.

    Вергун, І. М. (Ред.). (2013). Олицький феномен: Віктор Жовтянський: біобібліогр. нарис. Ківерці, 2013. http://bibl-kiv.org.ua/publish.php?id=2

    Гончар, О. (1993, 03 берез.). Піднімемо з руїн визначну святиню України – Михайлівський Золотоверхий монастир. Голос України.

    Грабовський, С. (2008, 4 черв.). КПЗУ: трагедія революційних романтиків. Радіо “Свобода”. https://www.radiosvoboda.org/a/1120257.html

    Губань, Р. В. (2016). Правове регулювання адміністративно-територі­ального устрою України у 1917–2015 роках. Київ: Вид-во НПУ ім. М. П. Драгоманова.

    Жариков, Н. Л. и др. (Ред.). (1985). Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР (т. 2). Киев: Будівельник.

    Жовтянський, В. (1988, 20 березн.). Це наша пам’ять. Відкритий лист до громадян Олики. Ленінським шляхом.

    Жовтянський, В. (2014). Історична Олика та її пам’ятки. Праці Центру пам’яткознавства, 25, 253–273.

    Жовтянський, В. (2016–2017). Українська наука: від мудрості батьків. Світогляд, 1 (3), 22–29.

    Жовтянський, В. (2018). Деякі сторінки з історії Олики та Волині. Л. А. Понєдєльник (Ред.). Олика й Радзівілли в історії України, Польщі й Білорусі (с. 6–32). Вежа-Друк.

    Заболотний, І. П. (1964). Нескорена Волинь: нарис з історії революційного руху на Волині. 1917–1939. Львів: Каменяр.

    Кацнельсон, Л., Гинцбург, Д. (1906–1913). Еврейская энциклопедия (т. 12). Спб.: Изд. Общества для научных еврейских изданий и Изд. Брокгауз-Ефрон.

    Кашевський, П. (1967, 23 черв.) У класових битвах. Радянська Волинь.

    Колосок, Б. (2006). Природна підоснова як чинник містобудівного розвитку Олики. У кн. Минуле і сучасне Волині та Полісся. Олика і Радзивілли в історії Волині та України. Матеріали ХVIII Волин. наук.-практ. істор.-краєзн. конф (c. 15–17). Луцьк: Волинський краєзнавчий музей.

    Костриця, М. (2009). Релігійне краєзнавство. Наукові записки Нац. університету “Острозька академія”. Історичне релігієзнав­ство, 1, 112–128.

    Кудрицький, А. В. та ін. (Ред.). (1987). Український радянський енцикло­педичний словник (т. 2). Київ: Голов. ред. УРЕ.

    Лангер, К. (1791). Полный географический лексикон (ч. 2). Москва: Tип. при Театре у Хp. Клаудия.

    Меїр, Б.-І. (1972). Озираючись на моє місто Олику (переклад). Tel Aviv: Olyka Society.

    Мишанич, О. В. (Ред.). (1989). Літопис Руський (Пер. з давньоукр. Л. Є. Махновця). Київ: Дніпро.

    Обласна програма відродження історико-архітектурної спадщини смт Олика Волинської області на 2019 – 2024 роки (Затверджено рішенням Волинської обласної ради №249/9). (2019, 26 лип.). http://volynrada.gov.ua/session/24/9-1.

    Панчук, М. І. (1989). “Білі плями” героїчного літопису: Із історії Кому­ністичної партії Західної України. Київ: Політвидав України.

    Прохоров А. М. и др. (Ред.). (1974). Большая советская энциклопедия (т. 8). Москва: Советская энциклопедия.

    Пущук, І. (2008). Трагедія українсько-польського протистояння на Волині 1938–1944 років. Ківерцівський район. Луцьк: Волинська обласна друкарня.

    Сендульский, А. (1878). Местечко Олыка Дубенского уезда. Волынские епархиальные ведомости, часть неофициальная, 15, 564–575.

    Смолій, В. А. та ін. (Ред.). (2010). Енциклопедія історії України (т. 7). НАН України. Київ: Інститут історії України, Наукова думка.

    Теодорович, Н. И. (1889). Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. Волынские епархиальные ведомости, часть неофициальная, 30, 740–749.

    Тронько, П. Т. та ін. (1970). Історія міст і сіл Української РСР: Волинська область. Київ: Голов. ред. УРЕ АН УРСР.

    Червинский, Н. (1896). Церковно-приходская летопись Свято-Сретенской церкви и прихода мест. Олыки Волынской епархии. Архив Сретенской церкви, с. Залесочье, Волынской обл.

    Шуберт, Ф. (1840). Специальная карта Западной части Российской империи. СПб.