ВСТУП

Мовна картина українців суттєво змінилась із 2014 року. Військова лексика, яка за мирних умов перебуває в пасивному вжитку і не становить значного відсотка ви­користання серед населення країни, від початку повномасштабного вторгнення ро­сійських військ до України стала вагомою частиною словника українця. Залежно від ситуації в тилу і на фронті, розвитку військових технологій та чергових антигуманних дій ворога активуються ті чи ті слова та концепти, з’являються нові терміни, а для ци­вільної мови звичними стають неологізми військового сленгу. Лексема полон не є чи­мось вже відверто новим для українського суспільства. Покоління, народжене за со­вєтів, чуло про нього з розповідей власних бабусь і дідусів, читало в навчальній літе­ратурі про “Вітчизняну”. А із відносно свіжіших подій — це війна радянських військ в Афганістані та вторгнення російських військ до Чечні. Але одна справа знати про по­лон опосередковано й абсолютно інша, коли полон стає частиною тих злочинів проти людяності, які вчиняє російський ворог із українськими захисниками. Про активне використання лексеми полон протягом останніх одинадцяти років свідчить пошуко­вий запит в українському сегменті Google від 31 серпня 2025. Система видає 8 млн 970 тис. матеріалів зі словом полон без визначеного часового проміжку (“будь-коли”) і 8 млн 860 тис. — за період з 1 березня 2014 до 3 серпня 2025. Підвищену частоту використання лексеми полон підтверджує й Генеральний регіонально анотований кор­пус української мови (Шведова et al., 2017–2025). Запит у версії Grac v.18 від 1 ве­ресня 2025 року за пошуковим словом полон лише у називному відмінку надав такі результати фіксацій цієї лексичної одиниці: 67175 (увесь корпус), 43142 (корпус General 2014–2024), 31095 (корпус Media 2014–2024). Тож актуальність лексеми по­лон для української мовної картини очевидна. Поняття ж полон протягом останніх десятиріч прямо чи опосередковано ставало об’єктом вивчення у психології (Апаль­ков, 2023; Арзуманов & Туманянц, 2024; Широбоков, 2018, 2020; Яворська, 2024; Jukić et al., 2023; Timchenko et al., 2021), праві (Гавриленко, 2023; Грушко, 2010; Крав­ченко, 2020; Яcутіс & Мікова, 2023), лінгвістиці (Близнюк & Скідченко, 2022; Верьов­кін, 2012), соціології (Mohandie, 2002), було об’єктом обговорення серед журналістсь­кої спільноти, політиків і громадських активістів (Головненко, 2025; Інститут масової інформації, 2025). Термін полон ще не був об’єктом детального вивчення з погляду його дефініції в енциклопедійному дискурсі. Важливим видається те, що енциклопе­дія — це взірець подання інформації, яка здатна запобігати маніпулюванню масовою свідомістю, вона оперативно фіксує нові явища, факти, події, зміни у житті суспіль­ства, подає актуальну та правдиву інформацію про українську реальність (Железняк, 2017, с. 18; Степаненко, 2022, с. 20; Яцків, 2018, с. 5). Враховуючи цей факт, було важ­ливо простежити академічне потрактування поняття полон саме на матеріалі енцик­лопедій, тому мета дослідження — з’ясувати семантико-когнітивні особливості тер­міна полон в українському енциклопедійному дискурсі. Окреслена мета передбачає розв’язання таких завдань: зібрати інформацію про термін полон в енциклопедійних джерелах, визначити семантичну та когнітивну специфіку цього терміна, проаналізу­вати використання академічного тлумачення терміна полон у науковій літературі.

МАТЕРІАЛ І МЕТОДИКА

Матеріалом для дослідження стали такі науково-довідникові джерела україн­ською мовою: універсальні енциклопедії (Бажан, 1977–1985; ВУЕ, 2015–2025; ЕСУ, 2001–2025; Онацький, 1957–1967; Раковський, 1930–1933), галузеві енциклопедії (Варварцев, 2009–2013; Горбатенко & Мироненко, 2024; Губерський, 2004; Звєрєва, 2012; Смолій, 2003, 2021; Степанов, 2006; Шаповал, 2011; Шемшученко, 2014), он­лайн-енциклопедія (Вікіпедія, 2025), енциклопедійні словники (Підкова & Шуст, 2020; Шинкарук, 2002), енциклопедійні словники-довідники (Хома, 2014, 2015а, 2015б), енциклопедійний глосарій і слóвник (Киридон, 2024; Якубець, 2015). У про­цесі формування вибірки здійснено огляд близько 40 енциклопедійних видань та проаналізовано понад 1200 словникових статей, що містили слова з коренем -полон- (граматичні форми від лексем полон та військовополонені, а також похідні від них). Зважаючи на отримані попередні результати огляду енциклопедійних джерел, можна стверджувати, що виникла потреба залучити також тлумачний словник української мови у 20-ти томах (СУМ-20, 2015–2025), а також довідникові лексикографічні дже­рела галузевого спрямування: словник-довідник воєнних термінів (Ананьїн, 2001), словник військового психолога (Коваль, Лозінська & Пішко, 2009), тлумачний слов­ник воєнної тематики (Саганюк & Романов, 2007), термінологічний словник росій­сь­ко-української війни (Слюсаревський, 2022).

У процесі підготовки цієї статті було застосовано загальнонаукові методи спо­стереження — під час вивчення дефініційних особливостей аналізованої одиниці, по­рівняння — шляхом встановлення схожості та відмінності між тлумаченнями у різних джерелах, індукції та дедукції — під час формулювання семантичних ознак, систем­ний метод — аналіз терміна полон здійснювався як системи, компоненти якої взаємо­пов’язані. Для впорядкування та характеристики зібраного фактичного матеріалу ви­користано описовий метод. Семантичну специфіку досліджуваного терміна визна­чено за допомогою методу компонентного аналізу, когнітивні особливості сформо­вано за допомогою контекстуального та функційного аналізів.

РЕЗУЛЬТАТИ

Серед трьох значень, представлених у лексеми полон у “Словнику української мови” в 20 томах, важливим для нашого дослідження є первинне пряме значення “1. Відсутність свободи, неволя, в яку потрапляє хто-небудь, захоплений противником під час воєнних дій, протистояння; перебування в такому стані” (СУМ-20, 2015–2025, с. 2582). Саме цей денотат лежить в основі аналізованого терміна полон. Із цим зна­ченням корелюється й подана стійка сполука до словникової статті — брати (захоп­лювати) в полон та фразеологізм вавилонський (єгипетський) полон, книжн. — “раб­ство, неволя, пригнічення, підневільне життя”. Словникова дефініція дає змогу виок­ремити такі семи, як ‘неволя (без свободи)’, ‘захоплення’, ‘противник’, ‘воєнні дії’, ‘стан’. Ці семи вказують на базові концепти, до яких належить аналізований термін: свобода / неволя та війна. І це вся інформація, яку ми можемо отримати з лінгвістич­ного джерела. Тож потреба розширення семної структури терміна полон спонукає нас до пошуку інформації в позалінгвальних джерелах і енциклопедійні видання можуть бути тим самим порятунком.

Українська стаття про полон у Вікіпедії (Вікіпедія, 2025), позначена як “незаве­ршена стаття з військової справи”, має варіанти лише трьома мовами (російською, анг­лійською та албанською), зміст і наповнення яких суттєво відрізняються. Тлума­чення полону українською подаємо зі збереженням орфографії та стилістики оригі­налу: “обмеження свободи особи, що брала участь у військових діях, з метою недопу­щення його до подальшої участі в них. Особа, що потрапила в полон називається по­лонений (староукраїнською — бранець, полоненник). Право брати у полон, за прави­лами сучасного міжнародного права, належить винятково державі в особі її військо­вих органів; приватні особи нікого на війні не мають права брати у полон” (Вікіпедія, 2025). Дефініція в онлайн-енциклопедії, окрім вже з’ясованих за СУМ-20 сем, містить семи ‘мета полону’, ‘особа’, ‘міжнародне право’, ‘відповідальність держави’. Українська версія ілюстрована фото німецьких полонених за 1944 рік, а також рекомендує поди­витися пов’язані із полоном статті у такому порядку дезертир, окупація, концтабір, смертна кара, табір військовополонених, військовополонений. Джерельна база статті ґрунтується на енциклопедійних матеріалах про військовополонених Червоної Армії (Смолій, 2003, Т. 1, с. 554) та, зважаючи на поточні українські реалії, вже дещо заста­рілому матеріалі з “Української дипломатичної енциклопедії” (Губерський, 2004, Т. 1, с. 244; ), а також рекомендованих покликань, серед яких лише одне українське (Она­цький, 1957–1967). Представлене у статті визначення достатньо примітивне і нефа­хове, позбавлене бодай якоїсь системності та науковості, а головне, стаття у цій он­лайн-енциклопедії ретранслює радянський підхід до терміна полон, тож не може ста­новити академічної цінності. На жаль, саме цей матеріал посідає високі позиції у по­шуку Google. У цьому контексті слушно зауважує М. Железняк про Вікіпедію як про позначення “окремого (квазіенциклопедичного) типу джерела довідкової інформації” (Железняк, 2017, с. 16).

У процесі опрацювання енциклопедійних видань (друкованих, оцифрованих, онлайн-версій друкованих) було виявлено, що практично відсутній в енциклопедій­ному дискурсі безпосередній матеріал про термін полон. Гасла полон із відповідним тлумаченням зафіксовано лише у двох джерелах. Зокрема, в онлайн-версії “Великої української енциклопедії” запит за гаслом полон від 12 вересня 2025 року подав лише дефініцію, яка, на жаль, дублює тлумачення з Вікіпедії, без зазначення авторства та джерел: “обмеження свободи особи, що брала участь у військових діях, з метою недо­пущення його до подальшої участі в них” (ВУЕ, 2015–2025) та в енциклопедичному довіднику “Історія війн і збройних конфліктів в Україні”, де у тлумаченні сема ‘стан’ є ядерною, а також конкретизовано сему ‘особа’ (військовополонений / комбатант) та актуалізовано семи ‘позбавлення волі’ та ‘тривалість полону’: “стан комбатанта (вій­ськовополоненого), захопленого суперником або затриманого владою ворожої дер­жави і позбавленого волі на час війни” (Гуржій, 2004, с. 347). Лексема полон представ­лена також у гаслі режим військового полону в “Українській дипломатичній енцикло­педії”, у словниковій статті якого актуалізується сема ‘гуманного поводження з війсь­ковополоненими’, ‘без дискримінації’, подано назви міжнародно-правових докумен­тів, якими регулюється поводження з військовополоненими, зокрема, 4-а Гаазька конвенція про закони і звичаї сухопутної війни 1907, 3-а Женевська конвенція про поводження з військовополоненими 1949 і 1-й та 2-й Додаткові протоколи до Женев­ських конвенцій про захист жертв війни 1949, прийняті в 1977 році в Женеві (Губер­ський, 2004, с. 1034.). Тож ця інформація дає підстави говорити про полон як антигу­манне явище дискримінаційне за своєю природою.

Подальший аналіз значення терміна полон відбувався опосередковано за се­мою ‘особа’. Сема ‘особа’ дозволила отримати інформацію про полон зі словникової статті військовополонені, яка представлена у більшій кількості енциклопедійних дже­рел (ВУЕ, 2015–2025; Горбатенко & Мироненко, 2024; ЕСУ, 2001–2025; Смолій, 2003, 2021; Шемшученко, 2014; Хома, 2015а, 2015б; Губернський, 2004; Онацький, 1957–1967; Бажан, 1977–1985; Гуржій, 2004).

Структурована словникова стаття з гаслом військовополонені авторства Б. Дем’яненка представлена в онлайн-версії “Великої української енциклопедії” (Дем’яненко, 2025). Матеріал ґрунтується на українських енциклопедійних джерелах останнього десятиріччя (Горбатенко & Мироненко, 2024; Хома, 2015а, 2015б), а та­кож на міжнародних документах із гуманітарного права (Верховна Рада України, 2005, 2023), що дозволяє вихопити сучасні ознаки терміна полон, а також дізнатися про його історичні особливості. Зокрема, дізнаємось, що у полоні можуть перебувати комбатанти (військові регулярної армії, добровольці, учасники руху опору, парти­зани), некомбатанти (постачальники, військові кореспонденти, медичні працівники, священнослужителі тощо), незаконні комбатанти (учасники бойових дій не зі складу регулярних збройних сил). Полон відбувається в умовах стану війни між збройними силами держав-супротивників, бути у полоні — це перебувати під владою ворога, у полоні є право на захист і передбачений статус військовополоненого, який має пере­бувати під захистом законів і звичаїв війни. Полон — це табори та відповідальність держави, яка захопила. Разом із тим, міжнародно-правові документи, які покликані захищати полоненого, дають змогу за усім тим, що заборонено робити із військово­полоненими і трактуватиметься відповідно до гуманітарного права як злочин, поба­чити справжню картину того, чим є полон, адже “механізми контролю за дотриман­ням норм міжнародного гуманітарного права відносно визначення статусу полоне­них і поводження з ними, є недостатньо ефективними (станом на 2024)” (Дем’яненко, 2025). Тож термін полон набуває таких гіпосемних характеристик під гіперсемою ‘не­гуманне поводження’, як ‘без поваги’, ‘образи’, ‘голод’, ‘позбавлення медичної допо­моги, одягу, речей особистого користування’, ‘загроза здоров’ю’, ‘залякування’, ‘пока­рання’, ‘тортури’, ‘залучення до небезпечних робіт’, ‘репресії’, ‘акти насильства’, ‘фізи­чне калічення’, ‘медичні / наукові експерименти’, ‘позасудові страти’, ‘смертність’, а також під гіперсемою ‘етапи полону’ — ‘захоплення’, ‘допити’, ‘кримінальні прова­дження’, ‘перешкоджання доступу до військовополонених’, ‘суворі вироки’, ‘втеча’, ‘дострокове звільнення’, ‘звільнення’, ‘репатріація’. Україна утримує полонених сто­рони-супротивника відповідно до міжнародного гуманітарного права, а також укра­їнського законодавства про тримання в полоні. Питаннями полонених українців опі­куються спеціально створені державні органи України. Відповідно до міжнародного гуманітарного права Міжнародний рух Червоного Хреста і Червоного Півмісяця ма­ють підтверджувати перебування особи в полоні.

У виданні “Енциклопедія історії України” наявні дві словникові статті, у гаслах яких виявлено слово військовополонені. У першому томі видання розміщено словни­кову статтю “Військовополонені Червоної Армії в гітлерівських спецтаборах на окупо­ваній території України 1941–1945” за авторства М. Коваля (Смолій, 2003, с. 554). Хоча й в історичній ретроспективі, але матеріал дає багато спільних сем із сучасним розумінням полону як антигуманного явища (‘голод’, ‘холод’, ‘хвороби’, ‘смертність’, ‘небезпечні роботи’ тощо). Жорсткий режим і надзвичайно погане ставлення до вій­ськовополонених пояснювалося фактом непідписання СРСР конвенцій 1899, 1907 і 1929 років, що уможливило недотримання правового режиму в спецтаборах. Окремо наголошено на облаштуванні табору для військовополонених, як місця просто неба, зі сторожовими вежами, колючим дротом і під охороною німецьких і місцевих садис­тів. Закцентовано на семах ‘опір’ (фашистам), ‘втечі’ (масові), а також маємо сему ‘пе­реміщення’ (вивезення на роботи до Німеччини). Значно актуальнішим є матеріал другої словникової статті “Українські військовополонені, заручники та політичні в’язні в Росії 2014–2019” за авторства В. Милька, розміщений у Додатковому томі (Книга 1) цієї енциклопедії (Смолій, 2021, с. 645–647): 1) через опосередкований ма­теріал можемо чітко сформулювати визначання: полон — це позбавлення свободи (сема ‘примус’), полон — це місце несвободи (сема ‘локація’); 2) полон може бути спричинений квазідержавними збройними формуваннями, що ставить питання про відповідальність у межах Конвенції 1949 року; 3) ‘особами’ можуть бути не лише вій­ськові регулярної армії (сема ‘захист державного суверенітету’), а й цивільні заруч­ники (сема ‘мета’ — політичний тиск, заволодіння майном, насильство), а також по­літичні в’язні (сема ‘громадянська позиція’). У словниковій статті актуалізовано семи ‘обмін’ (непублічний / публічний, за допомогою громадських організа­цій / між­народних інституцій / інших держав, невеликий / масовий, “всіх на всіх”), ‘причина’ (значні бої), ‘переговори’, ‘розголос’ (реакція ПАРЄ, міжнародного трибуналу ООН). Цікавою для цивілізованого світу є сема ‘особиста справа’, коли родичі полонених викуповують їх, сплачуючи бойовикам за звільнення. У згаданій словни­ковій статті деталізується сема ‘антигуманність’ через перелік різних видів жорсто­кого по­водження у полоні з українськими полоненими. У сучасному інформпросторі, де мультимедійна інформація миттєво розповсюджується, полон став засобом для про­паганди, маніпулювання, тиску на супротивну сторону, тому в полоні застосову­ють “паради полонених” та механізми “каяття перед ворожими медіа”. Зміст семи ‘став­лення’ залежить від належності до регулярних ЗС, добробатів, певних військових спеціальностей. Сема ‘місце’ в описі полону XXI століття зберігає основну характери­стику полону XX століття — це непристосовані громадські, промислові та складські приміщення з критичним санітарно-гігієнічним станом, а також зберігається прак­тика називання місць утримання полонених (будівля колишнього управління СБУ, база “Мотороли” тощо). Міжнародне гуманітарне право не визнає військовополоне­ними цивільних заручників та політичних в’язнів, позаяк в аналізованій словниковій статті їх вважають особами у полоні. Ймовірно, це пов’язано з невизначеним Украї­ною юридичним статусом цієї категорії осіб, захоплених російськими військовими та незаконними збройними формуваннями на Донбасі чи в Криму у 2014–2019 роках. У цьому контексті актуалізується сема ‘криміналізація’, яка передбачає перетворення ворогом полонених українців на кримінальних злочинців шляхом звинувачення їх в тероризмі, екстремізмі, диверсіях, шпигунстві, злочинах під час війни у Чечні тощо. Сема ‘криміналізація полону’ є одним із інструментів гібридної війни, що скерований на послаблення санкційного тиску агресора та дестабілізації внутрішньополітичної ситуації в Україні. Автор наголошує на тому, що важливим є законодавче впорядку­вання статусу осіб, які опинилися в полоні. Адже допоки збройний конфлікт не ква­ліфіковано як війну, а названо АТО / ООС щодо полонених не можна застосовувати Женевську конвенцію про поводження з військовополоненими та інші норми міжна­родного гуманітарного права. Сема ‘підтримка’ (про ставлення до полонених в укра­їнському суспільстві) дозволяє стверджувати, що полон тлумачиться в сучасному українському енциклопедійному дискурсі вже не з позиції радянської практики, а ґру­нтується на західному розумінні цього явища.

Аналіз інших статей із гаслом військовополонені / полонені засвідчив, що ав­тори, оперують стандартними семами терміна полон, зафіксованими в міжнародно-правових документах (Верховна Рада України 2005, 2023):

- ‘особа’ — комбатанти та інші особи, на яких поширюється режим військового полону (особовий склад ЗС, ополченці та добровольці, цивільні постачальники та ті, хто забезпечують і обслуговують ЗС, військові кореспонденти, населення неокупова­них територій) (ЕСУ, 2001–2025; Губерський, 2004, с. 212; Ананьїн, 2001, с. 29), вояки і люди, захоплені в полон (Онацький, 195–1967, Кн. 11, с. 1425), здорова, хвора чи поранена (Гуржій, 2004, с. 114), комбатанти (ЗС, добровольці, партизани, учасники руху опору тощо) та некомбатанти (військові кореспонденти, члени екіпажів торгіве­льного флоту і цивільної авіації, духовенство та медперсонал тощо) (Хома, 2015а, с. 53; Шемшученко, 2014, с. 508), заручники терористів (під час АТО) (Хома, 2015б, с. 43). Перелік осіб, на яких розповсюджується режим військового полону загалом від­повідає міжнародному гуманітарному праву, але, зважаючи на стиль і вимоги до ма­теріалу енциклопедій, щодо статусу в полоні окремих осіб є потреба конкретизації за відповідними правочинними актами (наприклад, щодо шпигунів і найманців);

- ‘потрапляння’ — у полон захоплюють (ЕСУ, 2001–2025; Губерський, 2004);

- ‘примус’ — під владою противника (Гуржій, 2004; Онацький, 1957–1967);

- ‘захист’ — правовий (ЕСУ, 2001–2025; Бажан, 1977–1985; Губерський, 2004; Хома, 2015а, с. 53), гуманне поводження (Гуржій, 2004), інститут військового полону (Шемшученко, 2014), без насилля, тортур, залякувань (Бажан, 1977–1985; Хома, 2015а, с. 53), повага до особи і честі (ЕСУ, 2001–2025), збереження правосуб’єктності та доступ МКЧХ (Хома, 2015а, с. 53);

- ‘відповідальність’ — обов’язок держави, що захопила (Бажан, 1977–1985; Хома, 2015а, с. 53); покарання за порушення норм поводження з військовополоне­ними, заборона на посягання на життя, честь і гідність (Бажан, 1977–1985); заборона дискримінацій та якнайшвидше повернення додому після військових дій (ЕСУ, 2001–2025);

- ‘умови’ — безкоштовне перебування, гарантії гігієни, одягу, харчування, медич­ної допомоги, залучення до робіт (не на воєнних об’єктах) із оплатою (ЕСУ, 2001–2025; Губерський, 2004), зв’язок із зовнішнім світом (право на листування) (Ба­жан, 1977–1985; Хома, 2015а, с. 53);

- ‘ставлення’ — шанобливо до жінок (Губерський, 2004);

- ‘місце’ — табори поза зоною бою, безпечне, не має заважати обстрілу військо­вих об’єктів (Хома, 2015а, с. 53);

- ‘допит’ — лише інформація про себе: прізвище, ім’я, звання, дата народження, військовий номер; на інші запитання є право не відповідати (Хома, 2015а, с. 53);

- ‘правила’ — виконання законів, статутів і наказів сторони, яка захопила (ЕСУ, 2001–2025; Бажан, 1977–1985);

- ‘тривалість’ — звільнення і репарація після завершення воєнних дій (Бажан; Хома, 2015а, с. 53).

На жаль, отримана інформація створює відчуття, що йдеться не про полон, а про “санаторій”, настільки далеким є те, як має бути, відповідно до міжнародного гу­манітарного права, і те, як є насправді (Апальков, 2023; Широбоков, 2020; Яворська, 2024; Jukić et al., 2023; Timchenko et al., 2021; Mohandie, 2002). Однак реальну кар­тину полону все ж можна вихопити із деяких цих статей. Зокрема, коли автори пода­ють історичний екскурс, то чітко зазначають, що у минулому полон характеризувався жорстоким поводженням, фізичним каліцтвом, вбивствами полонених і демонстра­цією їхніх тіл, варварським ставленням і лише згодом полонені стали перебувати під захистом міжнародного права (Онацький, 1957–1967, Кн. 11, с. 1425). Подібну прав­ду про полон в історичному контексті фіксуємо й у словниковій статті за авторства К. Савчука: давній світ — це вбивства, рабство, полонений як річ, власність воїна-су­противника; у середньовіччі — важливість соціального статусу в полоні, тож аристок­рата шанували, а прості полонені вояки мали тяжку долю, були незахищені від вбив­ства; феодалізм “подарував” практику викупу з полону, бо полонений все ще залишав­ся власністю того, хто його захопив; кінець XVIII століття — формується ро­зуміння, що особа в полоні перебуває під владою держави і опікою її уряду, а не окре­мої військової частини чи людини, впроваджується практика гуманного поводження, особисте майно залишається у власності полоненого, полонених залучають до робіт невоєнного характеру, для зв’язку полонених із зовнішнім світом створюють довідкові бюро, а також дозволяється допомога третіх осіб та свобода віросповідання, полоне­ному гарантують звільнення після війни; І Світова війна спричинила заборону колек­тивних покарань і появу інституту держав-покровительок, особливе ставлення до офі­церів та залучення до роботи, за яку платили (хоча СРСР не погодився із такими правилами); ІІ Світова змінила ставлення країн до умов полону — практикувалась примусова праця, платня за яку збережена лише офіцерам, смертельний вирок поло­неним виносили без інформування уряду країни полоненого, поводження з військо­вополоненими було спрямоване на фізичне знищення, тож були вбивства і висока смертність у таборах (Шемшученко, 2014, с. 508–509).

Про факти антигуманного поводження в полоні свідчать згадки у деяких ана­лізованих статтях міжнародних трибуналів, кримінальної відповідальності за зло­чини в полоні, наголошують на досвіді І і ІІ Світових воєн, який довів грубе пору­шення чинних на той час конвенцій з боку держав і армій (ЕСУ, 2001–2025; Хома, 2015а, с. 53). Про сучасну російсько-українську війну йдеться лише в контексті АТО, зокрема, Я. Комарницький у статті “Військовополонені” зазначає: “Українські війсь­ковослужбовці, які перебували в полоні у терористів, засвідчують про порушення ними норм Женевської конвенції” (Хома, 2015б, с. 43).

В онлайн-версії “Енциклопедії сучасної України” у словниковій статті “Військо­вополонені” за авторства П. Біленчука, В. Кочеткова, В. Міщенка фіксуємо поодиноку безпосередню згадку про ставлення совєтів до полону як до ганьби, а до полонених як до зрадників, дезертирів і ворогів: “В СРСР у ході війни і післявоєнні роки відбувалися репресії осіб, що знаходились в полоні. Це було визнано й засуджено керівництвом країни в 2-й пол. 1950-х рр.” (ЕСУ, 2001–2025). Тут же маємо інформацію, що гуман­ний підхід до полону був прописаний українськими військовиками ще на початку ХХ століття: “Основні норми законів і звичаїв війни (зокрема й положення про військо­вополонених) у практику повсякденної діяльності та бойового застосування українсь­кого війська вперше офіційно впроваджені у “Статуті польової служби” 1920 Армії УНР. Нині ці норми введені у Бойовий статут Сухопутних військ як окремий додаток” (ЕСУ, 2001–2025).

Одна з ядерних сем терміна полон — ‘мета’ актуалізується нечасто в аналізова­них джерелах. К. Савчук наголошує: “Відповідно до міжнародного права полон мав мати єдине призначення: унеможливити участь військовополонених у воєнних діях” (Шемшученко, 2014, с. 510).

Додаткову інформацію про полон можна отримати в енциклопедіях зі статей різного виду, стилю та тематики. Лексему полон зафіксовано у статтях-оглядах, стат­тях-тлумаченнях, статтях-довідках, статтях-персоналіях, статтях-біографіях. Аналізо­ваний термін характеризує:

- факти з біографії визначних історичних постатей (князів, козацької стар­шини, учасників визвольних рухів і воєн, політичних діячів), українських та інозем­них осіб, які були військовиками, брали участь у воєнних діях та рухах, були мобілі­зовані. Значна частина матеріалу — це статті-персоналії, присвячені учасникам І і ІІ Світових воєн, визвольних змагань першої половини ХХ століття, сучасної російсько-української війни;

- міжнародні угоди, договори, накази, переговори, у яких об’єктом обговорення, домовленостей, розпоряджень були військовополонені / полонені;

- історичні події в Україні та світі (війни, воєнні дії загалом, битви, окремі етапи війни, перемир’я, капітуляції, облоги, штурми, бої, оборони, наступи, оточення, повс­тання, режими припинення війни, результати війни тощо);

- військові посади і звання та дії щодо них у разі полону;

- документи міжнародного гуманітарного права (конвенції, протоколи, поло­ження, декларації тощо);

- інформацію про українські та іноземні збройні сили у той чи інших історич­ний часовий проміжок;

- діяльність інституцій та організацій, які обстоюють права полоне­них / колишніх полонених;

- наслідки воєнних дій;

- воєнні дії в окремих районах Донецької та Луганської областей у 2015 році та російсько-українську війну;

- волонтерський і громадський рух в Україні;

- особливості гібридної війни;

- добровольчі батальйони України 2014–2019 рр.;

- події на Донбасі (оборонні операції 2014–2015 рр.);

- явища та терміни, пов’язані з рабством і неволею;

- історію міст Донбасу (з окупаціями і звільненнями);

- воєнні / військові угрупування;

- воєнні злочини і злочини проти людяності, закони і звичаї війни;

- життя і діяльність української інтелігенції І половини ХХ століття;

- діяльність таборів для полонених у різні історичні періоди;

- конференції міжнародні, де йшлося про права і захист полонених осіб;

- знакові історичні події для України, в контексті боротьби за її Незалежність;

- діяльність Армії УНР, УГА, УПА;

- окремі поняття гуманітарних наук і військової справи.

Варто наголосити на тих небагатьох енциклопедійних джерелах, які містять ак­туальну (у межах відкритого доступу) інформацію про події, осіб та явища, пов’язані з російсько-українською війною, а відповідно, й фіксують окремі факти про сучасний полон і пов’язані з ним процеси. Зокрема, до таких належать онлайн-версії “Енцикло­педії сучасної України” (ЕСУ, 2001–2025) та “Великої української енциклопедії” (ВУЕ, 2015–2025), додатковий том (Кн. 1) “Енциклопедії історії України” (Смолій, 2021), енциклопедійний словник “Світова історія XX–XXI століття” (Підкова & Шуст, 2020). Значна частина переглянутих енциклопедійних видань не лише не містить статей із гаслом полон чи військовополонені / полонені, але й не послуговується цим терміном у своєму виданні навіть опосередковано, а це джерела соціологічного, філософського, психологічного, військового напрямків (Звєрєва, 2012; Коваль, Лозінська & Пішко, 2009; Саганюк & Романов, 2007; Степанов, 2006; Шинкарук, 2002).

Аналіз опосередкованого згадування лексеми полон та полонені / військовопо­лонені у статтях різної тематики дав змогу поглибити та конкретизувати семну струк­туру досліджуваного терміна такими семами: ‘географія’, ‘просвітницька (наукова і культурна) діяльність’, ‘катування’, ‘інформаційна війна’, ‘втрати’, ‘дезертирство’, ‘по­разка’, ‘результат бойових дій’, ‘дипломатичні угоди’, ‘правовий наслідок’, ‘розстріл’, ‘зміна поглядів’, ‘амністія’, ‘вирок для родини’, ‘співпраця’, ‘наказ’, ‘наслідки (політич­ні, демографічні)’, ‘контраст’, ‘самогубство’, ‘реабілітація’, ‘вербування’, ‘еміграція’, ‘масовість’, ‘оточення’, ‘повернення до війська’, ‘інтернування’, ‘консульська діяль­ність’, ‘з власної волі’, ‘спротив’, ‘повстання’, ‘волонтери’, ‘шпигуни’. Також часто ак­туалізуються вже наявні у статтях про полон і військовополонених семи: ‘підтримка’, ‘захист’, ‘знищення’, ‘політичні репресії’, ‘допомога’, ‘поранення’, ‘вивезення в глиб ім­перії’, ‘втеча’, ‘пропаганда’, ‘викуп’, ‘статус’, ‘звільнення’, ‘захоплення’, ‘репатріація’.

Найчастіше лексема полон опосередковано представлена в статтях-персона­ліях. Її семна структура, а також специфіка енциклопедійного дискурсу, за якого від­бувається універсалізація знань, їх впорядкування, зіставлення, систематизація, збе­реження і поширення (Іщенко & Степаненко, 2024, с. 96), визначають особливості сполучуваності цієї одиниці у цих статтях. Можна виокремити такі семантичні контек­сти:

- захоплення (потрапляння): потрапити (найчастіше), взяти, здатися, захо­пити в полон; полонити; перебігти до ворога, добровільно здатися в полон; вийти у полон за наказом (Азовсталь); захоплення, здача, масове взяття, виведення у по­лон; захоплений, взятий, вивезений у полон; щоб не потрапити у полон (самогуб­ство); опинитися в полоні; взято в полон при капітуляції;

- утримання: перебувати в полоні (= у таборі); перебування в полоні (як біо­графічний факт; через певний вид діяльності); тривале перебування в полоні; вербу­вання, допити, пропаганда в полоні; закатовано в полоні; навчання, культурна дія­льність у полоні; обмін у полоні; загинув / помер (від тортур) у полоні; стра­ти­ли / страчений, розстріл / страта у полоні;

- звільнення: звільнення, викуп, повернення, втеча з полону; втік з полону; врятувався втечею;

- стан: у полоні; пораненим потрапив у полон;

- наслідки: зміна політичних поглядів після полону; погодився на співпрацю з ворогом після полону; еміграція після полону; розстріляний після полону;

- характеристика: польський, німецький, російський, татарський, турецький, італійський, союзницький, англійський, радянський, імперський, сучасний полон; по­лон учасників походу; полон генерала.

Інформація про полон подається у статтях-персоналіях переважно за такими семантичними схемами:

- потрапив у полон → табір (як синонім полону) → втеча з полону → повер­нення → еміграція;

- полон → втеча → повернення → продовження служби;

- полон → звільнення → еміграція;

- полон → втеча / звільнення → репресії (табір) → поновлення у правах;

- полон → смерть / розстріл;

- полон → втеча / звільнення → повернення до цивільної діяльності.

Брак актуальної інформації в енциклопедійних джерелах про полон в контексті російсько-української війни спонукав нас залучити до аналізу сучасні наукові праці, у яких полон є прямим або опосередкованим об’єктом дослідження (Арзуманов & Ту­маняц, 2024; Яворська, 2024; Апальков, 2023; Гавриленко, 2023; Яcутіс & Мікова, 2023; Кравченко, 2020; Широбоков, 2018, 2020), а також ознайомитися з позицією медіа (Головненко, 2025; Інститут масової інформації, 2025). Огляд дав змогу зро­бити такі узагальнення:

- у сучасному науковому дискурсі відсутні покликання на інформацію з енцик­лопедійних джерел, максимум — це деякі лексикографічні джерела для з’ясування значення (СУМ, “Словар української мови” за ред. Б. Грінченка, психологічний слов­ник-довідник);

- полон — це насильство, війна нервів (Широбоков, 2018, с. 149, 151); інстру­мент гібридної війни; (Апальков, 2023; Широбоков, 2020); фізіологічна, психологі­чна, моральна криза; пошук адекватних шляхів виживання і пристосування; приму­сова ізоляція; новий чуттєвий простір; вихід за межі звичного досвіду; конфлікт між почуттям обов’язку та бажанням залишитися живим; незнайомий світоглядно-цінні­сний вимір (Апальков, 2023, с. 25, 65–66, 69, 210; Яворська, 2024, с. 94–95); особли­вий вид протиправної діяльності; психологічний різноаспектний феномен, що скла­дається зі складних елементів; “стан поневолення військовослужбовця противником та позбавлення його волі” (Широбоков, 2020, с. 2, 7, 431); один із способів збереження життя (Кравченко, 2020, 139); одне з найважчих випробувань для військовослужбов­ця; тривала ізоляція; майстерність виживання; місце, де не цінується людське життя та гідність; перегляд власних життєвих цінностей; вимір за колючим дротом (Явор­ська, 2024, с. 93–95); російська неволя; досвід ізоляції (Головненко, 2025);

- простір полону творять: мета захоплення, інституційне середовище, режим утримання (охорона, харчування), примусова праця (Широбоков, 2020, с. 5);

- семи, які дають змогу поглибити розуміння полону: ‘страх’, ‘агресія’, ‘жорсто­кість’, ‘шок’, ‘напруга’, ‘жах’, ‘загроза життю’, ‘невпевненість’, ‘зміна (поведінки, стану психіки, життя)’, ‘провокування до певних дій’, ‘масовий психоз’, ‘невизначеність’, ‘приниження’, ‘біль’, ‘зламана воля’, ‘відчуття провини’, ‘смерть’, ‘відчай’, ‘сором’, ‘ви­пробовування’, ‘ізоляція’, ‘небезпека’, ‘обмеження’, ‘реінтеграція до мирного життя’, ‘почуття безвиході’, ‘голодування’, ‘апатія’, ‘обов’язок’, ‘прагнення врятувати власне життя’, ‘депресія’, ‘спотворення часу’, ‘емоційна загибель’, ‘без вибору’, ‘без особистих меж’;

- причини потрапляння в полон: поранення, майстерність супротивника, зне­віра у власних силах, оточення;

- класифікації сучасного полону:

а) за формами поводження в полоні: фізичне, сексуальне, психологічне (емо­ційне) насильство та зневага до потреб людини в неволі (Широбоков, 2018, с. 149);

б) за стадіями: потрапляння в полон, транспортування, перший допит, зміни характеру, звільнення (Апальков, 2023, с. 4–5);

в) за видами: військовий, піратський, політичний полон, перебування у заруч­никах (Апальков, 2023, с. 122);

г) за психологічними типами: “військовий підрозділ”, “підрозділ професійних найманців”, “бандформування” (Широбоков, 2020, с. 3);

ґ) за фазами перебування: вітальні реакції, шок з надмобілізацією, психофізіо­логічна демобілізація, вирішення, відновлення психофізіологічного стану, конфлік­тогенність (Широбоков, 2020, с. 3–4);

- у дослідженнях воєнних конфліктів намагались оминати увагою поняття по­лону (Широбоков, 2018, с. 148); проблема військового полону була відображена в лі­тературі фрагментарно, але від 2014 року поступово повертається в науковий дискурс (Широбоков, 2020, с. 35, 38); низка міжнародних спостерігачів та офіційних осіб дер­жав тривалий час уникали термінів, пов’язаних із полоном (військовополонений, об­мін тощо) (Кравченко, 2020, с. 138);

- мета полону: через формування страху збагатитися матеріально, політично, вплинути на суспільства та держави (Широбоков, 2018, с. 151); припинення спро­тиву, отримання інформації, формування страху в супротивника, демонстрування пе­реваги, обмін, небажання вбивати, викуп (Апальков, 2023, с. 66);

- зміни у світоглядному сприйнятті полону в українському суспільстві за роки російсько-української війни: від радянської (азійської, нелюдської) моделі (зрада, га­ньба, тавро на все життя, зневага до прав та гідності, тортури, несистемна, геноцидна) до західної (європейської) моделі (гуманне ставлення до полонених, людина у неволі як розвідник, експерт з виживання, носій корисної інформації) (Апальков, 2023, с. 25; Широбоков, 2020, с. 431; Арзуманов & Туманянц, 2024, с. 22);

- не повинно бути як стигматизації, так і героїзації полону, бо це є ознакою упе­редженості суспільства (Апальков, 2023, с. 68);

- полон вважається продовженням військової служби, тож за військовополоне­ним держава, яку він захищав, зберігає усі соціальні і фінансові гарантії (Апальков, 2023, с. 79);

- проблеми, пов’язані з перебування у полоні та його наслідками: використання полонених і членів їхніх родин у гібридній війні, правова невизначеність щодо війсь­ковополонених і заручників у національному законодавстві, брак інформації про ре­альну кількість полонених, ретравматизація після звільнення, труднощі реінтеграції (Широбоков, 2020, с. 38–39; Кравченко, 2020, с. 138; Арзуманов & Туманянц, 2024, с. 19);

- до тлумачення поняття полон важливо подавати історичний екскурс, що дає зрозуміти багато нюансів терміна та особливостей його функціювання (Широбоков, 2020, с. 35–38; Кравченко, 2020, с. 138; Арзуманов & Туманянц, 2024, с. 18–20);

- потреба законодавчого впорядкування термінів, пов’язаних із полоном, бо у національному законодавстві військовополонені з’явились лише у 2022 році, а явище полонених українців існує з 2014 року (Головненко, 2025);

- практика збройних конфліктів фіксує значні порушення норм міжнародного гуманітарного права (Яворська, 2024, с. 94; Арзуманов & Туманянц, 2024, с. 22);

- слово полон стосується лише військовиків, а цивільні — у незаконному ув’яз­ненні, позбавлені волі (Головненко, 2025; Інститут масової інформації, 2025).

ВИСНОВКИ

Полон — це комплексний складний термін, академічне тлумачення якого пот­ребує системного синергетичного підходу, охоплення психологічного, соціального, правового, дипломатичного, військового, культурологічного, медійного, ідеологіч­ного тощо аспектів та врахування українського досвіду. На жаль, українська енцикло­педистика поки що не сформулювала різноаспектного тлумачення терміна полон, що засвідчив аналіз наукових джерел, у яких формулювання полону переважно є автор­ським або ж взято з лінгвістичних джерел. Для визначення терміна полон в енцикло­педійному дискурсі оперують такими ядерними семами, як ‘несвобода / неволя’, ‘стан’, ‘режим’ , ‘місце’; базовими семами є ‘особа’, ‘воєнні дії’, ‘ворог / противник’, ‘та­бір’, ‘умови, ‘ставлення’, ‘мета’, ‘міжнародне право’, ‘протистояння’, ‘примус’, ‘на­слідки’, ‘насильство’, ‘антигуманність’, ‘звільнення’; периферійні семи — ‘тривалість’, ‘обмін’, ‘історія’, ‘захист’, ‘засіб’, ‘географія’, ‘просвітницька діяльність’ тощо. Хоча ок­ремі онлайн-видання (ЕСУ, ВУЕ) та “Енциклопедія історії України” (Додатковий том) намагаються зреагувати на сучасні реалії, галузеві енциклопедії переважно не містять словникових статей про полон та полонених. Тож можемо висновковувати про не­стачу актуальної академічної інформації про полон.

Наш досвід збору й аналізу безпосередньої та опосередкованої інформації про термін полон в енциклопедійному дискурсі засвідчив, що різноаспектний матеріал в енциклопедіях певною мірою наявний. Він дає змогу шляхом копіткої роботи відсте­жити ядро і периферію, динаміку семного складу, особливості функціювання та спе­цифіку полону на різних етапах історично-культурного розвитку суспільств, але до такого важливого терміна, на нашу думку, має бути швидкий доступ у межах однієї словникової статті, який дасть змогу отримати неупереджену, перевірену, сучасну, фахову і різноаспектну інформацію.