“Літературна енциклопедія Черкащини”: від задуму до реалізації

ORCID


РЕЗЮМЕ

Автор описує шлях від підготовчих етапів проєкту “Літературна енциклопедія Черкащини” до його виконання з докладним означенням реалізованих структурних складових цього видання, що забезпечили його фундаментальність і всеохопність у висвітленні регіональної літературної історії. В огляді використано методи історико-літературного аналізу, систематизації та опису, що дозволило комплексно простежити значущість та актуальність “Літературної енциклопедії Черкащини”. Автор наголошує, що “Літературна енциклопедія Черкащини” сприяє збереженню і популяризації літературної спадщини краю.

ВСТУП

Для нинішнього стану історіографії в Україні характерне “зростання зацікавлення регіональною історією, що знаходить втілення у формуванні історичної регіоналістики як окремого напряму наукових досліджень” (Саєнко, 2017, с. 86). Фактично можна говорити, що вже “сформувався й успішно розвивається окремий вид науково-дослідної, культурно-просвітницької та видавничої діяльності — підготовка регіональних енциклопедій, передусім історико-краєзнавчого спрямування” (Соколов, 2017, с. 94). Це чітко спостерігаємо на прикладі Черкащини, адже згідно з “Корпусом енциклопедичних видань України” (Железняк, Іщенко, 2017) існує майже два десятки довідників про цей край, чільне місце серед яких займає “Літературна енциклопедія Черкащини” (Поліщук, 2020; Поліщук, 2021). Вона є “свідченням неперервності розвитку культури, науки, освіти, підкресленням потужності й непоборності української нації в різних її виявах та діях, царинах та виразниках” (Клименко-Синьоок, 2022). Мета нашого огляду — окреслити підґрунтя, структуру та особливості цієї енциклопедії, а також її внесок у розвиток регіонального літературознавства. В огляді використано методи історико-літературного аналізу, систематизації та опису, що дозволило комплексно простежити значущість та актуальність “Літературної енциклопедії Черкащини”.

ОГЛЯД ЕНЦИКЛОПЕДІЇ

У 2020 році в Черкасах вийшов друком перший, а в 2021 році — другий том “Літературної енциклопедії Черкащини” (ЛЕЧ), автором-укладачем якої є автор цього тексту. Нині триває робота над третім, завершальним томом цього проєкту. Звісно, задум такої доволі амбітної праці не був спонтанним, а до часу його реалізації минуло понад 30 років літературно-краєзнавчої роботи, що крок за кроком набирала системнішого характеру, чіткіше окреслювалося структурування пошукуваного матеріалу.

Увага й інтерес до літературного краєзнавства, як тепер пригадую, зародився зі студентських літ у Черкаському педагогічному інституті з чималого рельєфного стенду «Письменники — уродженці Черкащини» в одній з аудиторій. На стенді було зо два десятки портретів письменників, він, справді, привертав увагу дбайливістю виготовлення. Пізніше, року з 1984-го, вже під час викладання на кафедрі української літератури цього інституту зародилась ідея про створення у виші літературно-краєзнавчого музею.

Забігаючи наперед, зауважу, що авторський музей обласного рівня “Літературна Черкащина” на шість тематичних залів-аудиторій було створено в 1999–2002 роках, він функціонує понині, виконуючи пізнавальну місію, та є своєрідною навчально-дослідницькою лабораторією для студентів-філологів.

Від задуму створення музею до його реалізації минув час, основними завданнями були збір і накопичення відповідного літературного матеріалу, опрацювання різноманітних краєзнавчих джерел. На кінець 1980-х у головній бібліотеці області було укладено біобібліографічний покажчик “Письменники Черкащини” (Волинець та ін., 1990), у якому містилася стисла інформація про близько 80 письменників Шевченкового краю. У 1988 році опубліковано біобібліографічний довідник “Письменники Радянської України. 1917–1987” (Коваль, Павловська), де фактично вперше за багато десятиліть було подано інформацію і про репресованих за сталінщини письменників, і про понад 100 митців слова, пов’язаних із Черкащиною. Власне, ці два видання виявилися своєрідним підмурком для подальших відповідних пошуків.

На межі 1980–1990-х я звернувся з листами до письменників-краян із пропозицією надіслати для майбутнього музею свої книги, фото, документи, і немало митців відгукнулося на таке прохання, підтримавши й саму “музейну” ідею. До речі, тоді чи не першим відповів Олесь Гончар, надіславши лист і кілька книг із дарчими написами, зазначивши, що його відомий за романом “Людина і зброя” студбат вів бої на Росі…

Певними віхами в дослідженні літературного краєзнавства Черкащини стали невеликі брошури “Черкащина в запитаннях і відповідях (Черкащина літературна)” та “Література рідного краю в школах Черкащини” (обидві — 1990), а також численні тематичні статті в періодиці. У першій автор подав порайонний перелік письменників Черкащини, що, зокрема, було важливо для вчителів області, а в другій — розробив варіанти шкільних занять із літературного краєзнавства. Тут варто зауважити, що протягом усіх десятиліть увага до літературно-краєзнавчої роботи в середній і вищій школі перебувала й продовжує бути в центрі уваги, втілюючись у різних формах (розроблення посібників і підручників, спецкурси в школах та університеті, численні наукові конференції різного рівня, зокрема й міжнародні, за творчістю письменників-краян тощо).

Важливим етапом добору й накопичення літературно-краєзнавчої інформації стало укладання збірок творів чи праць письменників із Черкащини, які зазнали репресій чи були замовчувані, написання передмов і приміток до них. Таким чином з’явилися в 1990-2010-х збірки творів чи праць Тодося Осьмачки, Степана Бена, О. Лана, Дмитра Борзяка, Юхима Гедзя, Андрія Чужого, Олени Журливої, Михайла Драй-Хмари, Павла Филиповича, Василя Доманицького та ін.

У 2012 і 2013 роках двома виданнями вийшов підручник “Література рідного краю (Літературна Черкащина)” з різною методичною, бібліографічною та довідковою інформацією (автори — В. Поліщук, М. Поліщук). Тож цілком логічно, що з такого доробку й контексту визріла ідея написання літературної енциклопедії Черкащини. Ще один дуже важливий штрих до мовленого: автор цього тексту протягом практично двох десятків років мав домовленість з одним із управлінь облдержадміністрації, брав у ньому щорічно комплекти всіх районних та обласних газет Черкащини, докладно аналізував їх “на предмет” літературного краєзнавства, робив необхідні вирізки й комплектував за абетковим принципом тематичні папки. Їх виявилося понад дві сотні, й це була і є фактологічна база для укладання енциклопедії.

Основними орієнтирами структурування й організації текстів для “Літературної енциклопедії Черкащини” стала низка відомих енциклопедичних видань: “Українська літературна енциклопедія” (наявні 3 томи), шеститомна “Шевченківська енциклопедія”, 10-томна “Енциклопедія історії України”, 2-томна “Літературознавча енциклопедія” (автор-укладач Юрій Ковалів). Звісно, були й інші джерела, локальнішого, сказати б, плану, і на всіх із них у текстах “Літературної енциклопедії Черкащини” є відповідні згадки чи посилання. Природно й логічно, що майже в усіх текстах ЛЕЧ акцентовано саме на регіональному – “черкаському” – вимірі. Певною особливістю статей ЛЕЧ є і те, що автор-укладач прагнув використовувати оцінні судження про персоналії чи явища не тільки знаних учених, а й місцевих дослідників — краєзнавців, письменників.

Увесь зібраний багатющий фактологічний матеріал, урахування практики й досвіду названих вище енциклопедичних видань загалом і визначили принципи структурування енциклопедії, про яку тут ідеться. У підсумку було сформовано 17 тематичних напрямів, за якими зібрані матеріали вносили до ЛЕЧ. Означуємо ці напрями й додаємо стислі коментарі, де в цьому є необхідність. Отож, до ЛЕЧ вміщено персоналії, літературні явища, літературознавчі поняття тощо за такими аспектами:

Це стаття відкритого доступу, розміщена на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0.

© В. Поліщук 2025. Опубліковано Інститутом енциклопедичних досліджень НАН України.

Повна версія сторінки