ВСТУП
Для нинішнього стану історіографії в Україні характерне “зростання зацікавлення регіональною історією, що знаходить втілення у формуванні історичної регіоналістики як окремого напряму наукових досліджень” (Саєнко, 2017, с. 86). Фактично можна говорити, що вже “сформувався й успішно розвивається окремий вид науково-дослідної, культурно-просвітницької та видавничої діяльності — підготовка регіональних енциклопедій, передусім історико-краєзнавчого спрямування” (Соколов, 2017, с. 94). Це чітко спостерігаємо на прикладі Черкащини, адже згідно з “Корпусом енциклопедичних видань України” (Железняк, Іщенко, 2017) існує майже два десятки довідників про цей край, чільне місце серед яких займає “Літературна енциклопедія Черкащини” (Поліщук, 2020; Поліщук, 2021). Вона є “свідченням неперервності розвитку культури, науки, освіти, підкресленням потужності й непоборності української нації в різних її виявах та діях, царинах та виразниках” (Клименко-Синьоок, 2022). Мета нашого огляду — окреслити підґрунтя, структуру та особливості цієї енциклопедії, а також її внесок у розвиток регіонального літературознавства. В огляді використано методи історико-літературного аналізу, систематизації та опису, що дозволило комплексно простежити значущість та актуальність “Літературної енциклопедії Черкащини”.
ОГЛЯД ЕНЦИКЛОПЕДІЇ
У 2020 році в Черкасах вийшов друком перший, а в 2021 році — другий том “Літературної енциклопедії Черкащини” (ЛЕЧ), автором-укладачем якої є автор цього тексту. Нині триває робота над третім, завершальним томом цього проєкту. Звісно, задум такої доволі амбітної праці не був спонтанним, а до часу його реалізації минуло понад 30 років літературно-краєзнавчої роботи, що крок за кроком набирала системнішого характеру, чіткіше окреслювалося структурування пошукуваного матеріалу.
Увага й інтерес до літературного краєзнавства, як тепер пригадую, зародився зі студентських літ у Черкаському педагогічному інституті з чималого рельєфного стенду «Письменники — уродженці Черкащини» в одній з аудиторій. На стенді було зо два десятки портретів письменників, він, справді, привертав увагу дбайливістю виготовлення. Пізніше, року з 1984-го, вже під час викладання на кафедрі української літератури цього інституту зародилась ідея про створення у виші літературно-краєзнавчого музею.
Забігаючи наперед, зауважу, що авторський музей обласного рівня “Літературна Черкащина” на шість тематичних залів-аудиторій було створено в 1999–2002 роках, він функціонує понині, виконуючи пізнавальну місію, та є своєрідною навчально-дослідницькою лабораторією для студентів-філологів.
Від задуму створення музею до його реалізації минув час, основними завданнями були збір і накопичення відповідного літературного матеріалу, опрацювання різноманітних краєзнавчих джерел. На кінець 1980-х у головній бібліотеці області було укладено біобібліографічний покажчик “Письменники Черкащини” (Волинець та ін., 1990), у якому містилася стисла інформація про близько 80 письменників Шевченкового краю. У 1988 році опубліковано біобібліографічний довідник “Письменники Радянської України. 1917–1987” (Коваль, Павловська), де фактично вперше за багато десятиліть було подано інформацію і про репресованих за сталінщини письменників, і про понад 100 митців слова, пов’язаних із Черкащиною. Власне, ці два видання виявилися своєрідним підмурком для подальших відповідних пошуків.
На межі 1980–1990-х я звернувся з листами до письменників-краян із пропозицією надіслати для майбутнього музею свої книги, фото, документи, і немало митців відгукнулося на таке прохання, підтримавши й саму “музейну” ідею. До речі, тоді чи не першим відповів Олесь Гончар, надіславши лист і кілька книг із дарчими написами, зазначивши, що його відомий за романом “Людина і зброя” студбат вів бої на Росі…
Певними віхами в дослідженні літературного краєзнавства Черкащини стали невеликі брошури “Черкащина в запитаннях і відповідях (Черкащина літературна)” та “Література рідного краю в школах Черкащини” (обидві — 1990), а також численні тематичні статті в періодиці. У першій автор подав порайонний перелік письменників Черкащини, що, зокрема, було важливо для вчителів області, а в другій — розробив варіанти шкільних занять із літературного краєзнавства. Тут варто зауважити, що протягом усіх десятиліть увага до літературно-краєзнавчої роботи в середній і вищій школі перебувала й продовжує бути в центрі уваги, втілюючись у різних формах (розроблення посібників і підручників, спецкурси в школах та університеті, численні наукові конференції різного рівня, зокрема й міжнародні, за творчістю письменників-краян тощо).
Важливим етапом добору й накопичення літературно-краєзнавчої інформації стало укладання збірок творів чи праць письменників із Черкащини, які зазнали репресій чи були замовчувані, написання передмов і приміток до них. Таким чином з’явилися в 1990-2010-х збірки творів чи праць Тодося Осьмачки, Степана Бена, О. Лана, Дмитра Борзяка, Юхима Гедзя, Андрія Чужого, Олени Журливої, Михайла Драй-Хмари, Павла Филиповича, Василя Доманицького та ін.
У 2012 і 2013 роках двома виданнями вийшов підручник “Література рідного краю (Літературна Черкащина)” з різною методичною, бібліографічною та довідковою інформацією (автори — В. Поліщук, М. Поліщук). Тож цілком логічно, що з такого доробку й контексту визріла ідея написання літературної енциклопедії Черкащини. Ще один дуже важливий штрих до мовленого: автор цього тексту протягом практично двох десятків років мав домовленість з одним із управлінь облдержадміністрації, брав у ньому щорічно комплекти всіх районних та обласних газет Черкащини, докладно аналізував їх “на предмет” літературного краєзнавства, робив необхідні вирізки й комплектував за абетковим принципом тематичні папки. Їх виявилося понад дві сотні, й це була і є фактологічна база для укладання енциклопедії.
Основними орієнтирами структурування й організації текстів для “Літературної енциклопедії Черкащини” стала низка відомих енциклопедичних видань: “Українська літературна енциклопедія” (наявні 3 томи), шеститомна “Шевченківська енциклопедія”, 10-томна “Енциклопедія історії України”, 2-томна “Літературознавча енциклопедія” (автор-укладач Юрій Ковалів). Звісно, були й інші джерела, локальнішого, сказати б, плану, і на всіх із них у текстах “Літературної енциклопедії Черкащини” є відповідні згадки чи посилання. Природно й логічно, що майже в усіх текстах ЛЕЧ акцентовано саме на регіональному – “черкаському” – вимірі. Певною особливістю статей ЛЕЧ є і те, що автор-укладач прагнув використовувати оцінні судження про персоналії чи явища не тільки знаних учених, а й місцевих дослідників — краєзнавців, письменників.
Увесь зібраний багатющий фактологічний матеріал, урахування практики й досвіду названих вище енциклопедичних видань загалом і визначили принципи структурування енциклопедії, про яку тут ідеться. У підсумку було сформовано 17 тематичних напрямів, за якими зібрані матеріали вносили до ЛЕЧ. Означуємо ці напрями й додаємо стислі коментарі, де в цьому є необхідність. Отож, до ЛЕЧ вміщено персоналії, літературні явища, літературознавчі поняття тощо за такими аспектами:
-
письменники, літературознавці, фольклористи, які народилися на Черкащині в її адміністративно-територіальних межах із 7.01.1954 року, коли область була утворена з різних районів Київщини, Полтавщини, Вінниччини та Кіровоградщини. Щодо персоналій, то важливим критерієм для внесення особи до ЛЕЧ був видрук нею хоча б одної книжки творів, літературознавчих або фольклористичних праць, звісно, підданих оціночним характеристикам;
-
письменники, літературознавці і т. д., коріння роду яких — із Черкащини, хоча вони тут і не народились (наприклад, Людмила Старицька-Черняхівська — донька уродженця Чорнобаївщини Михайла Старицького, Ігор Лагоза — син уродженця Канева Віктора Лагози; Віталій Коротич — батько якого родом із Кам’янки);
-
письменники, літературознавці і т. д., народжені в інших краях, але доля і творчість яких більшою чи меншою мірою пов’язана з Черкащиною (тут за приклад — уродженці Полтавщини Василь Симоненко, Василь Захарченко та ін.);
-
письменники, переважно широкознані, які за тих чи інших причин чи обставин побували на Черкащині в різні часи (Ж. П. Сартр, С. де Бовуар, О. Твардовський, А. Гідаш, Р. Гамзатов та ін.);
-
зарубіжні письменники, твори яких перекладали українською мовою уродженці Черкащини (водночас сформувалося уявлення про “перекладацьку школу” Черкащини);
-
зарубіжні письменники, які перекладали твори уродженців Черкащини (передовсім Т. Шевченка), та зарубіжні літератори в їхніх зв’язках із літературою українською через творчість письменників-краян (зокрема Т. Шевченка);
-
широко й різногранно поданий шевченківський аспект (усе, що пов’язане з життям і творчістю Т. Шевченка, його роль у становленні міжлітературних зав’язків, пошанування його пам’яті тощо);
-
теоретико-літературний аспект: тлумачення тих теоретико-літературних понять, які особливо чітко й показово можна проілюструвати творами письменників Черкащини (скажімо, до пояснення терміну “сонет” подано перелік багатьох майстерних поетів-сонетистів із Черкащини тощо);
-
історичні діячі, персоналії — уродженці Черкащини, про яких написані художні чи художньо-документальні твори уродженцями Черкащини (скажімо, Богдан Хмельницький, Максим Залізняк, Іван Гонта, про яких писав у романах Михайло Старицький); не уродженці Черкащини, про яких писали письменники нашого краю (скажімо, Северин Наливайко, про якого написав роман Іван Ле);
-
журнали, альманахи, колективні збірки, антології тощо, опубліковані на Черкащині, або ж ті, що постали стараннями наших краян (скажімо, альманах “Рада”, що його видавав Михайло Старицький; альманах “Складка”, до якого долучився Кесар Білиловський тощо);
-
широкий фольклорний і фольклористичний аспект: фольклорні твори різних жанрів, записані на Черкащині чи в яких йдеться про Черкащину та її людей; фольклористи з Черкащини й ті, що записували фольклор у нашому краї (скажімо, Марко Вовчок, Іван Рудченко, Павло Чубинський, Дмитро Яворницький та ін.); фольклористичні терміни-поняття, що їх можна проілюструвати текстами, пов’язаними з Черкащиною (історичні пісні, думи, легенди тощо);
-
топонімічний аспект: населені пункти (село, селище, місто), в яких народились чи бували письменники, або ж про які написані літературні твори, в яких є літературні пам’ятки, місця тощо; урочища, ліси (скажімо, широкознаний Холодний Яр), оспівані в літературних творах. У цьому ж аспекті вельми важливими й цікавими є легенди чи перекази про походження назв різних топонімічних об’єктів;
-
гідронімічний аспект: назви річок і рік, які протікають Черкащиною (Дніпро, Рось, Тясмин, Сула, Гірський Тікич, Ятрань і т. д.) і про які написано художні твори;
-
меморіальний аспект: інформація про літературні музеї, музейні кімнати й експозиції, пам’ятники письменникам і їхні погруддя, пам’ятні знаки, стели, дошки, могили письменників, що є на Черкащині;
-
традиційні літературні, літературно-мистецькі премії, конкурси, засновані на пошанування письменників, пов’язаних із Черкащиною, або такі ж відзнаки інших регіонів, лауреатами (переможцями) яких стали письменники Черкащини;
-
видавничий аспект: назви видавництв, друкарень Черкащини;
-
журналістський аспект: інформація про періодичні й неперіодичні видання краю (журнали, альманах, часописи, газети і т. д.), в яких більшою чи меншою мірою подано літературний матеріал, а також постійні літературні й літературно-мистецькі сторінки.
У ЛЕЧ вміщено фотопортрети лише тих письменників-членів СПУ/НСПУ, які є уродженцями Черкащини та класиками українського письменства ХІХ — поч. ХХ ст. Цей принцип майже абсолютно витримано в усіх томах регіональної енциклопедії. Як ілюстрації подано також титули окремих періодичних і неперіодичних видань, логотипи обласних і районних газет тощо.
Автор-укладач “Літературної енциклопедії Черкащини” розглядає це видання вдячним знаком пам’яті тим краєзнавцям Черкащини — Миколі Комарницькому, Михайлові Пономаренку, Миколі Пшеничному, Іванові Сорокопуду, Володимирові Хоменку й іншим подвижникам, які в попередні десятиліття плідно працювали на вивченням і збереженням для нащадків багатющої літературної історії краю.
ВИСНОВКИ
“Літературна енциклопедія Черкащини” стала результатом понад 30-річної наполегливої праці (нині готується третій том на літери “С”–“Я”), зосередженої на збиранні й систематизації інформації про митців слова Черкаського краю, і вже є помітним досягненням у галузі українського регіонального літературознавства, адже не лише акумулює знання про літературну спадщину Черкащини, а й сприяє подальшому розвитку краєзнавчих досліджень, популяризації культурної спадщини регіону.
ЛІТЕРАТУРА
Волинець, Л. М., Пономаренко, М. Ф., Пшеничний, М. І. (1990). Письменники Черкащини: біобібліографічний покажчик. Черкаси.
Google ScholarЖелезняк М., Іщенко О. (Ред.). (2017). Корпус енциклопедичних видань України: бібліографічний онлайн-покажчик. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. https://doi.org/10.37068/b/cuebi
Google ScholarКлименко-Синьоок, Г. (2022). Літературна абетка Черкащини. Вебсайт Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького. https://cdu.edu.ua/news/literaturna-abetka-cherkashchyny.htm
Google ScholarКоваль, В., Павловська, В. (1988). Письменники Радянської України, 1917–1987: біобібліографічний довідник. Київ.
Google ScholarПоліщук, В. (Укл.). (2020). Літературна енциклопедія Черкащини (том 1: А–К). Черкаси.
Google ScholarПоліщук, В. (Укл.). (2021). Літературна енциклопедія Черкащини (том 2: Л–Р). Черкаси.
Google ScholarСаєнко Л. Біобібліографічний довідник “Краєзнавці Одещини”: до питання створення. У зб. Матеріали 5-ї Міжнародної наукової конференції “Українська енциклопедистика” (с. 86-92). Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. https://doi.org/10.37068/ue.2017.10
Google ScholarСоколов, В. (2017). Створення регіональних енциклопедій з бібліотечної справи як важливий напрям розвитку бібліотечної політики регіонів. У зб. Матеріали 5-ї Міжнародної наукової конференції “Українська енциклопедистика” (с. 93–102). Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. https://doi.org/10.37068/ue.2017.11
Google Scholar